The Guardian listed Ukraine among 10 must-see pavilions on the Venice Biennale
@la_Biennale
mentioning our with
@el_gerund
project
I’m happy, proud and grateful to all our colleagues who made it possible
Стяжкіна королева звісно, зараз у Ляпцизі на дискусії каже: в Україні зʼявився новий книжковий сегмент, дитячі книги про життя і смерть на війні, для 0-3, 4-7, 7-13 і тд років. Ми не можемо пояснити Заходу свій досвід війни, проте, коли Росія піде далі, ми передамо вам ці книги.
Чого жінки не звертаються до поліції? Чого вони не роблять випадки насильства над ними публічними?? Та от чому — жінка написала про свій досвід, і на неї одразу налетіла pro-rape crowd, яка своїми коментарями травмувала її (як вона сама пише) навіть більше, ніж ситуація.
Ти можеш виглядати втомленою і не приймати душ другу добу, одягненою, як цибуля, бо працювала на маркеті у Житньому ринку в мінусову температуру та взагалі мати 40 зайвих кг після ковідних ускладнень.
І якщо він захоче взламати двері в твоє купе, він це зробить. Ти не в безпеці.
В Тбілісі росіяни на кожному кроці, тупо всюди, ходять такі задоволені життям, їдять, радіють, фоткаються на барахолці з щойно купленими речима, звертаються до всіх навколо звісно ж російською.
На річниці Голодомору в Кельні Мар'яна Садовська відкривала вечір співом "Боже, не літості — лютості". Потім, на дискусії про Голодомор/війну/колоніалізм вона спитала в мене: чому на Заході людям дуже не подобається, коли ми не хочемо бути тихими жертвами, а говоримо про лють?
Робила сьогодні зайняття з шиття для українських дітей у Каунасі, все закінчилося, мама одного хлопчика підходить до нього і каже — ну все, ти закінчив, поїхали додому? І він так радісно: — додому? В Україну?! ЗВІСНО ПОЇХАЛИ!!
Неможливо.
Слухайте, я не знаю, як розповісти, що я відчуваю
Я з 2014-го думала, що ВСІ мої родинні світлини лишилися у Донецьку. Що русня забрала не лише моє місто, а і памʼять
А оце знайшла кілька сканів на старому зовнішньому диску. Праворуч унизу — моя прабаба з бабцею на руках.
До історії про шафку з Бородянки, яка тримається, і про майолікового півника, який тримається теж: а пам'ятаєте, в 2019 Гудімов робив виставку кераміки Васильківського заводу? Подивіться красиве, промийте очі
Вибачте, не дуже маю час стежити за пройобами сммника шкарпеток, але сама думка про те, що дорослий чоловік хвалиться своїми «жартами» про зґвалтування з 2018го року дещо вражає.
@DodoSocks
дуже смішний жарт про хуй в обличчя, правда?
мені надали скріни, які демонструють, «що не так з пеньком»
не думала, що колись буду щось подібне робити, якшо чесно. але якшо вже твіт розлетівся, то можливо це буде корисно в плані розуміння хто це такий.
Найпершу (і можливо досі найкращу) деколоніальну критику "великої російської літератури", яку я читала, написав мій однокласник у своєму шкільному творі про Льва Толстого.
От цей твір, весь: "Лев Толстой — это бред и маразм".
Типовий Russian moment: твої співгромадяни в сусідній країні вбивають і гвалтують цивільних, намагаючись зрівняти цю країну з землею, але головна жертва в цій історії — вона, російська журналістка, «нікому не побажаю» це _її_ травматичний досвід, все про себе, знову лише про себе
Typical colonial attitude: you owe us because you can't see that WE ARE the victims, how dare you to reject us, but we will "restore your trust" anyway because you belong to us regardless of your opinion.
Неправильно всех россиян выкинуть на помойку только потому, что нашу страну захватил страшный диктатор.
Мы, несогласные с ним и желающие его конца, существуем, и мы станем будущим нашей страны, мы будем просить прощения у Украины и кирпичик за кирпичиком восстанавливать доверие
Таааак, вже бачила людей (ну як людей) в дорозі з Берліна, що говорять між собою дуже ламаною польською яка наполовину російська, перелякано дивляться у відповідь на спроби говорити з ними українською, а коли переходиш на російську, роблять вигляд, що не розуміють.
Історія про вестернерів і колоніальний погляд: моя польська знайома, варшавянка, була у Сорбонні, коли під Москвою були великі лісові пожежі. Французи співчували і питали в неї, чи дуже сильно перешкоджає дим від пожеж мешканцям Варшави.
Картинка з німецького готелю про різницю досвідів, західного і нашого.
Ми намагаємося докричатися про важливість наших катастроф до людей, які живуть у світі, де некинутий на підлогу чистий рушник робить їх супергероями і рятує світ.
В нас: Каховська дамба. В них: рушники.
В мене в академії (NL) лише одна людина знала, що «щось сталося», директор, коли я показала йому новину і пояснила, чому це жахлива трагедія, спитав — а в тебе там що, є близькі родичі? Ти там часто бувала?
Я ніколи не забуду, коли Росія підірвала Каховську дамбу, як світ ніби відключили від інтернету. Я навіть охуїла і спитала моїх вестернських колег, чому вони мовчать? І тиша була приголомшливою.
- Ви знаєте, Стус написав його в Гулазі, як ви думаєте, можливо, в нього було право на ненависть? - питає в них інша людина з аудиторії. Пані роблять паузу, кілька секунд думають...
- Все одно, так не можна, не можна, це ненависть, це хейтспіч, це жах
Я почала говорити про те, що це власне спадок колоніального погляду на Україну, коли нам дозволено бути лише мовчазними і вдячними за будь-яку допомогу, а бути суб'єктними і злими -- вже ні.
Today I was on a panel discussion on decolonization at
@buchmesse
with colleagues from Latvia and Qazaqstan and when German moderator repeatedly called us “post Soviet space” we asked him not to, and he said that otherwise we “even wouldn’t be here on a panel” lol
Нуль днів з того часу як люди, максимально далекі від українського контексту, вимагали від мене бути співчутливою до хороших росіян, які бідненькі не можуть повернутися додому.
Позаду неї в аудиторії сиділи дві німецькі пані, які почали обговорювати між собою, що цей вірш жахливий, просто жахливий, що ця ненависть шокує, як так можна, просто жах.
Написала «боже та йди нахуй» незнайомому чуваку, який вимагав наступного разу старатися краще і на його маячню писати не «лол», а артикульовані аргументи з посиланнями на джерела і випадково відкрила нові рівні крихкої маскулінності:
з антропологічної цікавості слухаю розмову (російською) з німецькою русньой, які зняли документалку про Бучу
витримала 1:53 хв, бо від цієї мови, цього акценту, цих інтонацій і того, як вони добирають слова, піна з рота починає йти раніше, ніж розумієш, про що вони говорять
Оцей рівень брутальності, коли сувора концепція мачо закладу не дозволяє підстригти жінку, проте коли мамка/дружина записує на стрижку дорослого повноправного чоловіка — це нормально
довели мене до сліз...
"політика нашого закладу не дозволяє стригти жінок. це не відповідає нашій концепції"
серйозно?
а жіноче ім'я при записі в п'ятницю ви не бачили?
ми думали жінка чоловіка на стрижку записує.
що?
21 століття, жінці записувати дорослого чоловіка на стрижку ок
Сука блять не можу, вже навіть я отримала від німецького знайомого художника і куратора текст «Лія давай зробимо антивоєнну виставку російських і українських художників»
Панянка в автобусі неочікувано голосно говорить українською в телефон: мам, тобі зручно зараз, да? В мене термінове питання, ну завдання для марафону цього. Слухай уважно: яке було найбільше розчарування в твоєму житті? Почула? НАЙБІЛЬШЕ. Мам, ну мені це завдання на вчора було.
Just imagine you have your ass nicely situated in a safe first world country and you use all your privileges to mock and patronize war victims who narrowly escaped death.
Тут от певний автор робить закривавлені і інші горор-футболки, присвячені смерті української культурної еліти і це має бути поширенням інформації про їх творчість і долю. Кажуть, їх скоро можна буде купити і носити. Що ви про це думаєте?
було б дуже класно, аби кожен, хто писав про "почула російську в черзі -- ледь не вдарила переселенку пакетом по голові" замість того поширював такі посилання
прочитала за вас статтю про те, як росіян дискримінують у країнах Середньої Азії за національною ознакою, тред
Чужие: ксенофобия в Средней Азии
как местные русские и русскоязычные стали мишенью для многочисленных отрядов экстремистов
Травма войной - это действительно ужасно, але зараз я тобі, тупуватий вкраїнцю, поясню, як правильно треба вмирати під російськими обстрілами: з вдячністю до нас, "не таких" росіян
Травма войной - это действительно ужасно. Но вы не тех топите, не тех закидываете оскорблениями и травите. Давайте объединяться, а не конфликтовать друг с другом в интернете.
Рассказывайте, как мы можем вам помочь, будьте хоть каплю добрее, как бы ни было зло, обидно и тяжело
@Ohla_L
сподіваюсь всі дурачки, які пишуть "в прєзікє це не секс", "жінка може завагітніти лише раз на місяць" і "це все одно що їбать пакет", все життя дійсно їбатимуть пакет і не будуть підходити до живих жінок
Стрічкою for you донесло уламки нового срачу з дуже чітким ґендерним виміром — натовп інцелів бігає за жінками-ілюстраторками і пише їм, що їх малюнки гівно і ШІ малює краще, от чудова ілюстрація:
цікаво, чому всі хати "тільки для місцевих" і "з донецькою пропискою не турбувати" завжди такі уйобіщні? ну типу що може статися, власнику вбитої хрущовки -- я вкраду твою смердючу діряву ковдру і втечу з нею назад за Збруч?
жінка: пішла сама в гори, щось пішло не так, подзвонила рятувальникам, попросила про допомогу
українські чоловіки: тупа курка! заберіть, в мене лапки! ахххаха хіхі *ті ж самі українські чоловіки: не ходять на регулярні огляди до лікаря, їздять непристебнутими, упс я вмер
Russia: committing war crimes in Ukraine 8th day in a raw, cities being shelled, one million civilians displaced
Westerners: UKRAINIANS YOU ARE POSTING BAD PICTURES ONLINE SHAME ON YOU
The Ukrainian government has posted grisly photos and videos of killed and captured Russian soldiers in hopes of undermining the Kremlin’s onslaught.
But military-justice experts argue the campaign violates international law.
Postcards from Documenta 15. My friend and cool Ukrainian photographer Yulia Krivich wrote "STOP RUSSIA" and on the next day there was a very nice addition: "Look at your selective empathy a lot of countries are invaded too".
@Ukrostap
Переглянула коментарі до оригінального допису і була вражена кількістю чоловіків, які агресивно відстоюють своє право тикати хуєм в будь-що, схоже на жінку, без огляду на її думку (тобто, буквально гвалтувати)
@kasia_ia
Так по ходу треба вже окремо писати про оцей західний колоніальний підхід і відсутність базової людяності/емпатії, за останній тиждень вже набралося з десяток різних огидних випадків
не можу з того, як геноцид, який чинить їх країна, став чудовим бустером у світі культури для росіян -- від грантів для "жертв війни", які отримала купа людей з російськими паспортами, до відзнак, перемог і номінацій
На International Opera Awards (Оскар в світі опери) була номінована українська опера «Страшна помста»
Виграли росіяни у двох номінаціях.
А я все думаю про те,що в нашій делегації був диригент, музичний керівник ЛьвівОпери Іван Чередніченко,батьків якого вбили в Ірпені росіяни
взагалі дуже подобається, що в кожній історії є про те, що місцеве населення ненавидить росіян, але тоді вони переїздять в Росію, і там інші росіяни ненавидять їх ще більше
увага, історія відбувається у 2008-му році
у 2008-му році, 17 років по оголошенню української незалежності, русня відкриває, що для перетину кордону іншої держави потрібен закордонний паспорт
тупо шок
Та ні, кажу, віриш, того, що русня масово вбиває людей і винищує цілі екосистеми мені доволі-таки достатньо. Він, звісно, вибачився, але дуже показова реакція.
"від того, що краса Парижа оплачена кров‘ю колоній вона не перестає бути красою, справляти враження та впливати" та інші новини деколонізаційної оптики від українського фейсбуку та українського культурного середовища
По ходу люди які робили цю книгу так зосередилися на тому щоб показати український Крим і Донбас що випадково провтикали Бесарабію. Але поінт був не в цьому
На Мальтійській бієнале зустріли русню. Тип одразу сказав, що він українець, бо в нього частина рідних з Харкова і що йому важко, бо в нього emotional trauma.
Йобаний слиз.
That’s not so often that you can caught a glimpse of the level of discourse we are dealing with in so direct and open way — you should accept colonial gaze or you even won’t be invited to sit next to “proper scholars” from the West
Аналітики вважають, що повторне вторгнення росіян зі сторони білорусі може бути дуже складним, зокрема, через велику кількість бобрів, які збудували дамби і затопили місцевість
Не переплутайте: схід сам собі винен у війні, а взагалі Донбас треба було відділити ще в 2010му; херсонці винні в окупації, бо не знесли якийсь там пам’ятник; публічно говорити під час війни з росіянами — добре і нормально
бачу, як модна раніше нарація "приїхали донецькі (луганські) і насрали нам в штани" змінюється на "приїхали евакуйовані і насрали нам в штани"
це дуже поганий вибір слів і вчинків зараз. не треба так
чувак, якщо ти як більшість носіїв крихкого чоловічого его поліз стокерити мене в усіх соцмережах і бачиш цей твіт -- обов'язково напиши десь, що саме сказали тобі prawnik і польські мусора, молю
Just some privileged white lady from the western academia casually evaluating if the suffering of Ukrainian civilians is big enough to pay attention to, nothing to see here
Бути з України на відкритті групової виставки у Венеції — це коли до тебе намертво приліпає рандомний італієць і весь вечір переконує, що Україні треба якнайшвидше здатися, бо Росія все одно виграє і спротив не має сенсу.
I hate to see how the argument "we didn't care before, why would we now?" are used more and more widely, and how other vulnerable groups, unresolved conflicts, wars, or even race/gender/etc issues are used in order to silence Ukrainians who are unpleasantly loud with their agency
Російська художниця в JVE на підсумковій річній виставці вирішила презентувати своє дослідження у павільйоні з біло-блакитною маскувальною сіткою, і я щось збилася рахувати рівні, на яких це неприйнятно.
Вчора на концерті Дах Дотерз в Дюсельдорфі на мене доволі сильне враження справили якісь російські люди, які протягом вступу присвяченому війні вигукували, що це все вигадки і пропаганда — ну тобто вони ж спеціально квитки купили для цього
- насколько я понимаю, вьі когда ехали в киев, єто бьіл май, господи, прошлого уже года?
- мьі поехали в первую очередь по личньім мотивам, нам бьіло важно увидіть єто своими глазами
росіяни займаються травмотуризмом по місцям, які русіяни ж і знищили, нічого нового
@_coconut_milk__
Ви такі молодці, буквально підчас геноциду сидите вигадуєте, якби ще створити додаткові обмеження для людей, які попри все наважуються народжувати
Sure, there are wars and general injustice in various places and you dear westerners gave 0 fucks about it the same way you are ignoring dying Ukrainians now and Russian attempts to implement genocide.
…мам, тепер береш заводиш зошит і починаєш там все писати. СЬОГОДНІ заводиш. Все пишеш, дуже детально. Потім цей зошит спалиш. Зрозуміла? Ну давай, в тебе тиждень на це, цілую.
Український публічний інтелектуал це коли твої приклади для наслідування це Ганна Арендт, Михайло Грушевський, Альбер Камю, Лєшек Колаковський, Томаш Масарик, Іван Лисяк-Рудницький та Іван Франко, але твоє крихке его не в стані впоратися навіть з анонімним жартівником у твітері
Минулого разу любителі травити жінок заради розваги не змогли знайти в мене в анамнезі поїздки в Росію (принаймні пізніше 2001го року лол), тому просто їх придумали