Щось за межею. Ніякий режисер такого б не зняв. Це відео до мурах їбашить. Неймовірні співпадіння, часи, люди.
Ще й саунд із "Гладіатора" поставили, кілінг фіча).
Вчора вночі, на ксп батальйону на Соледарському напрямку, помер командир нашого батальйону, підполковник Віталій Баранов.
Я знав пана Віталія до Великої війни, як принципову людину з твердими життєвими установками й непохитною вірою в нашу країну. Те ж саме він задекларував і
Йду на рекорд - друге поранення за місяць 😡. Осколкове в шию, йобаний підарський танк. Плече ще не зажило, але знову привіт шпиталі й дренажі. Блт, як же невчасно.
Наша рота втратила загиблим одного з найкращих бійців, душу 2-го взводу. Тіло з розбитої позиції змогли забрати за пів доби після загибелі.
Важко поранений один із моїх найкращих сержантів. Ситуація досі тяжка, але завтра зберусь із думками і розкажу вам про цих чудових людей.
Сьогодні спільно зі ще однією ротою результативно атакували позиції росіян дронами на бєлгородщині. Ахуєнні відчуття від того, що навіть силами рот можна результативно в‘їбать рсню в них же дома 😆.
Загинув товариш Денис Антіпов. Під Ізюмом, в рядках 95 одшбр. Жив заради Української держави і загинув за неї. Відмінне почуття гумору, широчезне коло інтересів, надійний друг та один із стовпів нашого середовища. Злість, ненависть до рсні - весь спектр емоцій, який залишився.
Спроба змінити Державний Гімн України-популістична дурість, маячня і шкідництво. Подавати законопроект із «покращенням у бік оптимізму» текст Гімну в час великої війни з росіянами - максимально невчасна дікуха. Маргінальщина, інфантилім й неприпустимі ігри з державними символами.
Горджусь своїми людьми.
За якісь півтора тижні тут - хвилеподібні штурми вагнерів, напиздовування артою, мінометами, танками ітд. Своїми силами вже й ходили на нічний штурм посадки, з теплаками їбашили підарів уночі ротним мінометом. І втримували дічайші позиції.
🫡
Загинув наш побратим і друг. Капітан Віталій «Лакі» Коровʼяківський.
Останнім часом він воював у 70му батальйоні Тро на Купʼянському напрямку. Лакі займав посаду ЗНШ (заступника Начальника штабу), але він і штабна робота - все ж речі несумісні). Лакі, з його бунтівним і
І знову. Мою роту тупо кладуть і обнуляють старші начальники зі своїми відірваними від реальної війни стрілочками-хуїлочками. Все - заради кількох вулиць руїн, які вже не мають жодного тактичного значення, тупо нічого з фортифікацій чи того, що можна використати як укриття. Під
Розкажу вам за нашу другу важку втрату.
Іван «Звір» Довгінка. Уродженець Закарпаття, який прилетів до Києва боронити столицю. На вигляд - ультраагресивний бойовик. Ну таким він і був, але тільки щодо рсні. Розважливий, спокійний і вічливий хлопець, справжній сім‘янин.
Заїбали унікальні сніжинки, які вважають себе надто розумними, крутими, цінними, унікальними, хитровиїбаними, щоби воювати, ризикувати, перемагати, гинути.
Велика війна = воюють нахуй всі, а не блт хлопці/дядьки з сіл, які в очах ахуєвших піздюків мають якусь «меншу цінність».
Взяв собі за звичку, коли чую щось за "відпустки" чи "втому" - нагадувати про 24 омбр, наприклад. Яка 13 місяців без ротації. 9 місяців в ООС і більше чотирьох - "великої війни".
Топова ілюстрація)).
Саме Залужний та командування ЗСУ - ті, хто зараз ведуть ювелірну стратегічну гру проти росіян на всіх напрямках бойових дій. Вірю, що вивезуть і переграють їх.
Сьогодні в одеській Військовій Академії попрощались із командиром 28 омбр імені Лицарів Зимового Походу полковником Віталієм Гуляєвим і підполковниками Олександром Дайнеком, Валентином Сергієнком та Віталієм Бондарєвим.
RIP, панове офіцери.
Загинув ще один зі старих знайомих, Тарас Давидюк. 14 полк, під Роботиним. Останній допис Тараса про загиблого побратима, а передостанній - все про те ж, про наболіле й близьке кожному з нас. Дуже це все безпросвітно.
Ми можемо триматись проти підрської піхоти будь-якої якості та кількості, нарізати їх десятками в ближньому бою. Але коли позиції безперешкодно година за годиною розбирає стволка, танки й міномети 120/82 - почуття безсилля й злості просто зводять з розуму. Не передати словами.
Боляче й не природньо читати ці вірші після його загибелі, коли все мало бути геть інакше :/.
Памʼяті Максима «Далі» Кривцова.
Воїна і поета.
«…та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою».
Сьогоднішнє прощання з Романом Поліщуком, загиблим бійцем нашого батальйону. На Бахмутському напрямку не раз бились із ним пліч-о-пліч, товаришуємо підрозділами. Сприймаю цю втрату як свою і не міг не прийти на похорони. Лісове кладовище, всіяне свіжими могилами наших побратимів.
Командири піхотних підрозділів - випрошуйте, вибивайте будь-якою ціною 60мм ротні міномети. Комплектуйте на нього по два розрахунки й вчіть їх до втрати пульсу. Зараз на полі бою в посадках цей малий може витягнути найтяжчу ситуацію.
Прийняв у роту молодого хлопця, в якого батьки лишились на відрізаній частині Херсонщини. Сам уже кілька років працює в Чехії. Повернувся і доїхав до Києва, уже брав участь у боєзіткненні, був в охороні «корсара», який успішно відпрацював. Люди дійсно повертаються додому воювати.
Ліворуч - Шева, головний сержант 2-го взводу; праворуч - Кийов, комвідділення цього взводу. Це фото ми зробили після того, як вручив їм заслужені сержантські шеврони. Після кількох боїв рсня обстріляла позицію з мінометів й загинув Олег. Осколками посікло ще п‘ятьох➡️
Яка ж радість і задоволення підписувати рапорти на відпустки своїм бійцям, які в більшості своїй по 6-8 місяців на війні в силу різних причин і не бували дома.
Хто би міг подумати, на початку Великої війни, чи ба рік тому. Що Штати втонуть у внутрішніх сварках і ми станемо заручниками ситуації. І ФРН стане локомотивом допомоги ЗСУ.
For as long as it takes.
@ZelenskyyUa
and I signed an agreement today on our long-term security commitments – an historic step. Germany will continue to support Ukraine in the face of the Russian war of aggression.
Slava Ukraini.
Головнокомандуючому ЗСУ генерал-лейтенанту Валерію Залужному присвоєно «генерала».
Нам пощастило, що він очолив армію незадовго до вторгнення. Жаль, що Залужний мав так мало часу на розбудову ЗСУ і виправлення старих помилок. Але ми зараз тримаємось багато в чому завдяки йому.
Наче в іншому житті.
В 2021 біг марафон біля групи Залужного з Галаганом та іншими. Разом із загиблим Анатолієм Карбаном і багатьма іншими полеглими воїнами.
Я хуєю, які наглі гандони. Тіп служив у нашій роті, кілька тижнів за рік побував на позиціях, в потім - влк, шпиталі. Коли рота воювала і несла втрати на Бахмутському - він просидів у Словʼянську, бо весь хворий і немічний. Тупо ніякої користі для підрозділу. Звільнився. А тепер
Через не свого комвзводу-провідника проїбати поворот до району розгортання нових позицій; в глупу ніч заїхати за пів км до рсні; в останній момент просікти залупу й розвернути групу; передовою машиною в умовах «ніхуя не видно блт» в‘їбатись у яму від піона;
За останній тиждень ми втратили двох побратимів.
18 серпня на позиції за кількасот метрів від рсні загинув Олег Марінченко. «Капелан»,«Падре». Він бився у ДАПі й знаний в середовищі капеланів ЗСУ. 25 лютого був поранений і, зважаючи на вік, міг завершувати з армією➡️
На жаль так і буде. Для нас очікувано, ми знаємо природу рсні. А багатьом в цивілізованому світі це відкриє очі на сутність РФ й обґрунтує моральний обов‘язок підтримати Україну всім необхідним. Ціною життів наших співвітчизників.
Плакат - Alexander Koreshkov
В нас на кордоні застрягли комплектуючі для 30 fpv-дронів, які нам треба на напрямку, де росіяни вже кілька днів перейшли до масштабних наступальних дій.
Тож так, у мене теж ахуєнно горить із усього цього політичного уїбанства з Польщею.
Вчора у віці 96 років помер Ігор Маліцький.
Пережив Голодомор та чотири нацистських табори – Терезін, Аушвіц, Маутгаузен та "Лінц 3".
Але що з його біографії вражало найбільше: у 2020 пан Ігор катав в ООС, аби підтримати військових. В 95 років то.
«У Хмельницькому кричали «ганьба» військовим та родичам загиблого воїна,які виходили з храму після панахиди за загиблими,яку проводила ПЦУ
Прохання до всіх хмельничан та не тільки,усіх цих виродків необхідно ідентифікувати та прийняти міри»
До біса таку демократію під час війни
Вчора посадив ним один підарський дрон й разів п’ять відганяв інші від наших позицій і сусідів. Двічі жорсткі обстріли 120мм припинялись після цього. Без свого чи приданого антидрона - нєхуй шо ловить. Літатимуть, їбашитимуть, штурмуватимуть в онлайн-режимі, знаючи кожен ваш рух.
По артилерії таке враження, що ми відкотились у 2022й рік. Кажу за наший напрямок. Місцями безнаказанне тотальне обйобування наших позицій з усіх калібрів. Всім все зрозуміло, чому так, чому немає снарядів і ми «короткорукі». А за все це розплачується піхота. Своїм життям і
Дуже жаль, що підполковник Віталій Баранов помер. Ще й зараз, коли батальйон на фронті. З його цілеспрямованістю та завзятістю він міг би ще скільки зробити, як на фронті, так і після перемоги. Це була смерть не від російського снаряду, але опосередковано його вбили вони.
Ще один мій близький товариш загинув.
Скільки всього крутого ми могли з ним зробити. І робили ж.
Усередині нашого народу немає лишитись нічого, окрім всеосяжної ненависті до росіян. А діяти - з холодним розрахунком для знищення всіх окупантів й розвалу самої їхньої держави.
Нашого побратима, який загинув на Херсонщині, Олега «Капелана» Марінченка, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня!
Всі, хто знали його, розуміють, що Олег заслуговує серйознішу нагороду.
За капеланське служіння, бойові дії та підтримку побратимів на фронті. Гордимось ним
На День ЗСУ - доба без сну, натоптані кілометри по опорниках і зайняття нових позицій на фронті. Як і має бути на найдостойнішій службі, яку можна собі зараз уявити 🫡.
Я: просто намагаюсь зробити униле типове фото для нового військового квитка.
Колектив: роблять фемілі фото, пілять мемаси, ставлять шпалерами на ноути 😂.
Прощавайте, пане Анатолію.
По пальцях однієї руки можна перелічити людей, до яких я відчував таку ж сильну повагу, симпатію й почуття рідності. Приєднався до героїв, заради пам’яті яких ми і йдемо далі.
Головний сержант Анатолій Карбан, загинув у бою 12 квітня під Тоненьким.
Як ви вже бачили, моя рота отримала олдскульні гвинтівки М14).
І щоби реально використовувати їх в якості ефективної зброї марксмена, треба ще багато докупити: сошки, кронштейни, кільця і приціли.
Частину закриємо самі, але без допомоги не вивеземо. Щоб укомплектувати бодай 4
Третя втрата нашого батальйону на Соледарському напрямку:
Старший лейтенант Андрій Поляков, якого всі знали як "Бізона". Він прийшов до нас з інженерно-саперної роти 241 бригади, де міг би спокійно нести службу з набагато меншим рівнем ризиків для свого життя та здоров'я. Балики
за пів години в їбінях знайти нормального троса й у прямій видимості ворога дістати машину, від якої тирчав тільки капот; зберегти людей та вивести відділення на заплановану позицію - done ✅. Їбітоньки, думав такі веселі пригоди лишились у 2015-му.
Що поміж іншого не дає мені спокійно засинати вже тижні півтора. Прості думки про:
Бронетранспортерів М113 різних модифікацій виготовлено біля 80к. Нам передали щось у районі 300.
Відновлений Азов просить кілька десятків для себе, в багатьох інших топових підрозділах їх теж